ПИСАНКА ТА ВЕЛИКОДНІ ІГРИ І ЗВИЧАЇ

     Коли б писанка була витвором похристиянським, то вона не була б пов'язана з веснянками-гаївками, з хлоп'ячими іграми та з іншими звичаями й носила б характер художній з малюнками-символами християнської доби цілком, та з малюнками зрозумілими добі. Звичайно, все піддається періодичним змінам, наверствовується, як і народна творчість, замінюються малозрозумілі та незрозумілі слова сучасними та зрозумілими, частково так сталося і з писанкою. Утримавши стародавні символи-зображення, поруч з'являлися писанки й „християнізовані", відповідно нового часу; а стародавні символи писанки забувалися, — на їх місце з'явились нові, здебільшого, як вияв ідеалів та бажань людини. Перейдемо до конкретних прикладів.

     Кривулька або Безконечник

     Здебільшого поширена була на Гуцульщині, Волині, Київщині, Поділлі, Харківщині, Кубані та в окремих місцевостях Полтавщини. Писанка-Кривулька відповідає веснянці-гаївці „Кривий танець". Малюнок такий: на червоному, а раніш на темному тлі (фоні-полі), виведена біла крива лінія, то „вгору, то вдолину", вниз; між цим безконечником пропорційно вміщено хоч три зірки-точки, хоч три маленьких „триноги"; де починається ця лінія, а де кінчається — знайти не можна. Цей „безконечник  кривулька" — символ вічности руху небесних тіл, зокрема сонця та місяця; безконечна зміна дня ніччю; безконечна зміна пір року: весна-літо-осінь-зима; це вічна „нитка" людського життя: народження, життя й смерть... Ото ж знаменує те, що знаменує „Кривий танець" і навіть три точки в безконечникові. І дівчата при виконанні цієї веснянки ходять кривулькою навколо 3-х точок. З цією писанкою пов'язане вірування, що сонце на Великдень грає.

    Воротар

     З цією веснянкою-гаївкою пов'язано декілька символів-писанок. Писанка „Ворота". На темно-бронзовому, пізніше на червоному та зеленому тлі на ніску сонце-розета й на пусі також. Від ніска до пухи йдуть „дороги" — одні, як сосонки, лише жовті з одного боку йдуть угору, з другого вниз; поруч дороги червоні й чорні, по боках обведені жовтою лінією. Це „небесні ворота". Ці „ворота" на весну й літо відчиняються — цими ворітьми приходить весна та літо; цими ж ворітьми — червоними, приходять новонароджені душі з вирію, від сонця, а чорними дорогами-мостами відходять душі дідів-прадідів у вирій. І відповідає ця писанка веснянці-гаївці „Воротар", а гру проводять дівчата й хлопці. Це й є той чарівний кленовий, калиновий та вербовий, виспіваний у народній творчості міст.

    Сорок клинців

     Ця писанка дійсно має 40 рівнораменних клинців-трикутників, накреслених білою чи жовтою лінією на темному тлі (бронзовому, чи темночервоному); інколи в деяких місцевостях фон був білий, а трикутники-клинці різнокольорові, бували заштриховані, а бували з цяточками-зірками в середині. На перший погляд здається простий взір, лише майстерно симетрично виконаний...

   Насправді кожний клинець був молитовно (магічно) присвячений певному значенню: приходу весни чи господарській справі; ці клинці обіймали все тодішнє життя. Вони визначали: хвалу небу - сонцю, другий — місяцю: третій — зорям; воді, землі, повітрю; далі господарській справі: оранці, посіву, проростанню, дозріванню хлібів, збору врожаю, молотьбі. Інші льону, коноплі, городу, саду, пасіці, приплоду та здоров'ю худоби...  Далі присвячувались родині: народженню дітей, їх зросту; здоров'ю господарів; одруженню молоді; подорожі; добрим силам і т. д. Кожний клинець на яєчку з'являвся з певними приговорюваннями та приспівами веснянок-гаївок, відповідних до цього. Отже, писанка 40 клинців пов'язана не лише з іграми дівочими та парубочими, але й з усім життям, з явищами природи та з чарівним числом три. В писанці 40 клинців, часто було й 48.

    Жучок-Шум

     Писанка на світлому тлі жовтому, а потім — зеленому та червоному, з кружечками, від яких відходять короткі рисочки, що нагадують соняшні проміння, чи ніжки жучків, а частково й ліс та гілки дерев. Символізує ця писанка та чаклує скорий прихід весни з гомінким весняним життям природи. А природа, зокрема, ліс, — повна звуків, жужжання жуків, пташиних співів, лісного шуму... Ця писанка й хвала весні й заклик (накликання) весни; їй відповідає чимало веснянок-гаївок, дитячі та хлоп'ячі гри, зокрема, веснянки — „Жучок" та „Шум".

    Вінок-віночки

    Вінок — це емблема дівочої краси, честі та виходу заміж. На червоному чи білому тлі — три віночки кольорових: на ніску, посередині й на пусі. Знаменує й чаклує три основних точки життя: народження, одруження та життя. Відповідає ця писанка веснянці-гаївці — „Ой, вінку, вінку, хрещатий барвінку..."

     Пташина

     Як уже згадувалось, птиць у часи сивої давнини шанували й любили, а навіть мали за тотема, бо птиці вважалися вісниками неба. Був звичай у багатьох місцевостях, що живого птаха замуровували в фундамент хати, щоб звіщав життя й радість у хаті, бо він пов'язаний з небом. Окремі народи, як галли, клали півня в домовину покійника, бо він вістун, щоб розбудив його на тому світі. Та й на роздоріжних хрестах, й на церкві на хресті був зверху півень.

    Писанки-птах були різноманітні й на різному тлі, дивлячись, кому писанка призначалася. Дітям та молоді на порі такі писанки були на світлому фоні — червоному, зеленому, чи блакитному, для старших — дідусів та бабусів, як і для поминків — на темному; для господарів на бронзовому, що визначало землю-матінку. На писанці-птах не обов'язковим було малювати цілого птаха, а малювали найчастіше частини: очко, крильце, пір'я, дзьобик, лапки, гребінчик, головку. Фарбу для символів вживали різну.

    На Наддніпрянщині були в давнину (XIX ст.) писанки з крильцями, очками, лапками; на Буковині — „Два голуби", або два крильця; на Волині та в деяких місцевостях Галичини — голубка з гілкою.

     Писанки, як „Ластівка", „Птах", „Півень", „Курча" та інші символізували й прискорювали зустріч весни, відганяли „все лихе". Цей тип писанки відповідає численним веснянкам — як „Перепілочка", „Лети, ластівонько", „Ремезові", „Шпачку-пташку" та ін.

    Кола-обручки

    Писанки з трьома поперечними поясами-обручками, також на різному тлі, а між цими поясами-обручками тригвери з закрутками; тригвери мали три кольори: одна частина жовта, друга — червона, а третя зелена, а знаменувала: сонце, радість життя, розбудження природи та безконечність-вічність світу. Поєднувалась ця писанка з численними веснянками та іграми. Чаклувала вона також мир, любов, злагоду й добро.

    Пояси

    „Дев'ять поясів" — ця писанка мала навколо себе 9 кілець-смуг різного кольору, інколи тільки білого. Пуха мала розету-сонце, а носок місяць, а навколо нього зорі. Ця писанка чаклувала-відганяла всі лихі хвороби та недуги від людини й худоби, зокрема — лихоманку, сухоти, завійницю, взагалі болі живота, болі голови. Ця писанка також відганяла перелесника та родинну зраду (чоловіка чи жінки). Середній пояс визначав щасливу життєву дорогу. Ця писанка відповідала ріжним замовлянням, відшіптуванням бабусь-чаклунок та чаклунів-ворожбитів. Здебільшого й писали її старенькі бабусі-знахарки, що відмовляли „вроки" (зуочнення, переляки, виливали віск, качали яйцями). Відповідала ця писанка численним іграм та веснянкам, зокрема „Про нелюба".

     Заклики весни - „Розлилися води на чотири броди".

    Це цілий ряд писанок. На одних зображена вода й розкішна квітка, на інших рослинний орнамент — і на темному й на ясному фоні, на деяких зображені маленькі крильця, а чи подібні знаки. Ця писанка чаклувала скорий і щасливий прихід весни. Пов'язана вона з численними веснянками-гаївками.

„Ой вилини, вилинь, лебедю (або гоголю)

Винеси літо з собою"...

А чи: „Прийди, весно, прийди,

Прийди, прийди, красна ...

Принеси нам збіжжя,

Принеси нам квіток..."

      На особливу увагу заслуговує веснянка-гаївка, що перейшла в дитячу гру — „Подоляночка". Це справжнє чаклування й справжній гімн весні, її пробудження, воскресення рослинного світу, радість, що її приносить весна. Спогадані писанки та веснянки цілком з собою пов'язані чаклуванням і закликом весни.

    Небо — сонце, місяць та зорі

    Ця писанка присвячується найвищим силам природи (так розуміли пращури). Малюнок такий: сонце на пусі, пускає проміння через усю писанку; на носку — місяць, а між проміннями на темному полі — численні зорі, на деяких з позначенням дороги від сонця до місяця. Значення символів: благання сонця давати плодотворне тепло землі, не випалювати влітку рослинности, не давати великої спеки, бути милостивим; благання місяця — світити вночі, сприяти подорожньому, відганяти нічні лихі сили від господарства, від людини; зорі — повсякчасний успіх людині. Відповідають ці писанки кільком веснянкам, зокрема: „Ой, сонечко, засвіти, засвіти, землю-матінку оживи, оживи..."

    Вегетаційні писанки

    Ці писанки з численним рослинним орнаментом, з стародавніми та й пізнішими зображеннями. Нестримним бажанням було в ту глибоку давнину, щоб споживні рослини скоріш росли, виспівали. Це чаклувалось і писанкою „Огірочки" й писанками „Горошок" та з іншими рослинними елементами-символами. Пов'язані вегетаційні писанки з співами веснянок-гаївок, з хлоп'ячими та з дитячими іграми. Огірочки, горох, квасоля в'ються — це й відображається особливими й відповідними рухами; гілки дерев, квіти, яблука, груші, вишні, сливи й інші — „розвиваються", визрівають плоди... Це чарування не лише врожайности та росту, але добробуту взагалі. „Вийтеся, огірочки, в чотири рядочки"; „Родися, гороше, та в чотири стручки" і т. д.

    Колосся

    Писанки з зображенням хлібних злаків — це чарування високого врожаю й пов'язані вони з веснянками-гаївками, з іграми, але, основне, з зажнивними стародавніми піснями, де порівнюють снопи та копи з зорями, ниву з небом, з стодолою, з сонцем, господаря з місяцем... Цілий ряд коляд пов'язаний з писанками, що відображають хлібні колоски. Особливо яскрава близькість писанок „Колосся" з веснянкою „Ремез":

„Ой вилинь, вилинь, гоголю,

Винеси літечко з собою,

Винеси літо-літечко,

Зеленеє житечко,

Хрещатий барвіночок,

Запашний василечок..."

     Писанки „Бджоли"

    Добробутом, приємністю та й „божою їжею" в передісторичні часи був мед. Первісне пасічництво було „бортьове"— лісове (в дикому стані, коли людина ще не приручила бджолу, не опанувала), а тому й методи здобування меду були своєрідні. Людина чаклувала бджолу; а з опануванням бджіл — чаклувала роїння. А так як духи-душі дідів-прадідів були опікунами всякого добробуту роду-родини, то й писанками з зображенням бджоли чаклували — умилостивляли душі-духи, та чаклували роїння бджіл. На таких писанках зображувалась або бджілка, або вся поверхня на світлому тлі зображувалась великими крапками-бджілками, або й яйце-писанка розмальована-написана символом-щільником. Пов'язана писанка з „Кривим танцем", з „безконечником" чи „кривулькою".

    „Писанки з безконечником мають обрядове значення: „пасічник христується" ними з бджілками, кладучи їх під перший вулик, щоб від них безконечно роїлись бджоли..."

Писанка „Xудібка"

    Ці писанки бувають різноманітні, з зображенням тварин: коників, коронок, ягнят, птиць та ін. Писанки таку й назву носили: „Коровка", „Коники", „Ягнятка" і т. д. Щодо виконання, то такі писанки були від примітивних зображень і до високомистецьких. У більшості на таких писанках зображувались не цілі малюнки тварин, а лише деякі частини: очко, ратичка, головка, ріжки тощо. Такою писанкою чаклувався приплід тварин та добрий стан їх, як і видайна користь. У більшості ці писанки були пов'язані з колядами та купальськими піснями, а особливо з новорічними побажаннями.

    Писанки „Молодечі"

   Це писанки дівочі та парубочі, що знаменували кохання, одруження, здійснення мрій дівчини. І писались ці писанки дівчатами з відповідним співом веснянок-гаївок, цебто — чаруванням. Таких писанок було дуже багато з різними малюнками-символами: і пара голубів (Буковина), і крильця, і тригвери, і сонце-рожа, і квіти, і огірочки, і горошок, і зорі й багато інших. Писанки мали ясний фон, та й зображення писались яскравими фарбами-красками; у більшості були й малюнки тригвери-вогню та сонця в сполуці з квітами, птахами тощо. Відповідають цим писанкам такі веснянки-гаївки: „Вербовая дощечка", „Зелений кудрявчик", „Перепілонька", „Ремез", „Чернушка" та багато інших. Ці ж писанки пов'язані й з іншими традиційними святами: з „Андрієм -Калитою", з „Катериною", з численними колядами, щедрівками з купальськими звичаями та піснями. А весільні пісні часто дуже подібні до веснянок, до коляд, до купальських та інших пісень.

    Писанки „Сонце"

   Властиво писанку-Сонце треба вважати найстарішою та найголовнішою. Сонце, як життєдайна, всеобіймаюча, всеобновлююча та всенароджуюча сила й була в основі Соняшної системи — Соняшного культу; а тому, майже на кожній писанці є ознаки сонця-вогню:  життєдайної сили землі.

   Символи тригвера, чи тринога (триквера), розетів, рож, кіл різнородних, свастик, промінів, восьмираменних зірок тощо — все це є символи сонця. Ця писанка пов'язана також і з колядами, щедрівками, зажнивними та обжинковими піснями, з весіллям, купальськими піснями та всіма звичаями-традиціями Руси-України. Ця писанка чарує та умилостивляє сонце, благає, символізує йому хвалу, та є, як сонце та вогонь, символом всякого добра й життя на землі; ці малюнки-символи, що зустрічаємо й на сьогоднішніх писанках ідуть з глибокої дохристиянської давнини, включно з хрестиками, що знаменували життя.

    Писанки-дитячі

    Під цим видом писанок треба розуміти писанки з зображенням молодих тварин чи частин людського тіла: кружечок і три крапки в ньому, — правдоподібно зображення головки; ручка — долоня з пальцями (деінде цю писанку називають гребінки); вушка, очка, пташата, телята, лошата, курчата, качата; та й з рослинного світу — гілки, квіти, жучки, сонечка, зірки тощо. Ці писанки чаклували й були символами народження та розплоду і роду людського й світу тваринного. Вони пов'язані з усною творчістю як коляди, веснянки, щедрівки, родинні та христинні пісні тощо.

    Отже, писанка є стародавнім чинником ритуалу Великого весняного дня, що мав „чарівне, чи чаруюче" значення в наших далеких пращурів; писанка, а разом і крашанка були невід'ємними частками стародавніх релігійних вірувань у суцільній системі тогочасного життя.

    Відмінностей писанок з їх символами-зображеннями було безліч; в різних місцевостях  були і різні відмінності. Подаємо лише найхарактерніше з усього того та спільне для всіх територіальних частин Руси-України.

   Ясно, що зі зміною світогляду і символам-зображенням надавались інші значення. З прийняттям християнства й писанка прийняла інше значення як, наприклад: „40 клинців" — прийняли символіку християнську й визначають за одними сказаннями сорок днів Великого посту, а за другими — сорокаденне перебування Христа в пустелі; за третіми — символізують 40 мучеників, а за народнім сказанням — 40 птахів, що прилітають на 40 мучеників. А взагалі в християнській символіці писанка та крашанка визначають воскресення Христа, воскресення-народження життя.

    Треба сказати, що писанка — це образотворчий вид мистецтва наших пращурів, що в це мистецтво втілювали свої бажання, віру та вірування.